Правила забору, зберігання та доставки біоматеріалу

для лабораторних досліджень

При виконанні лабораторних досліджень, навіть на самому високому діагностичному рівні, неможливо виключити отримання неадекватних або спірних результатів. Для збільшення достовірності результатів будь-яких з існуючих на сьогоднішній день методів лабораторних досліджень, необхідно враховувати цілий ряд факторів, що негативно впливають на результати.

До цих факторів можна віднести:

·                       стан пацієнта, що передує забору в нього біоматеріалу;

·                       умови забору, тимчасового зберігання, транспортування біоматеріалу;

Що стосується першої групи факторів, то найбільш ефективним є використання єдиного правила :

·                       забір крові натщесерце, бажано зранку, при цьому виключити значні фізичні навантаження, теплові процедури (сауна) та прийом алкоголю напередодні, при можливості, утриматись від прийому ліків, 1 годину до забору крові не палити;

·                       забір біоматеріалу повинен проводитись до початку антибактеріальної терапії , та не менш ніж через 10-14 днів після її закінчення ( гарантовано - 21 день);

До умов забору, зберігання, та транспортування крові

та інших біоматеріалів слід віднести :

А)

·                       дотримання правил асептики при венепункції ;

·                       не допускати значного розрідження в шприці , та утворення "кров”яної пінки” при наборі крові;

·                       зберігання крові у сухих, стерильних пробірках ( при транспортуванні в пластикових) ,

  не більш, ніж 24 год при t – 2-6 градусів;

·                       доставка крові в лабораторію при кімнатній температурі не повинна перевищувати 60 хвилин від моменту її забору;

·                       під час транспортування не піддавати кров впливу УФ (прямі сонячні промені) та ЕМ опромінення (мобільний зв’язок, потужні електродвигуни та ін.)

·                       ні в якому разі не піддавати кров, що транспортується, вібрації та не перекалатувати відстояну, сепаровану кров;

·                       в „ДНК-лабораторії” гормональні дослідження виконуються на автоматичному аналізаторі АССЕSS методом хемілюмінісценції, що дає можливість більш адекватно визначити рівень гормонів, ніж при використанні класичної методики імуноферментного аналізу Дана методика потребує більших об’ємів сироватки, ніж це вимагає ІФА-методика. Звичайно для виконання 5-6 гормональних показників потрібно 10 мл крові або 4 мл сироватки. Кров повинна постояти в термостаті при 37градусів 30 хвилин (для запобігання появи фібрінових волокон, які можуть вплинути негативно на результат аналізу), а потім відцентрифугувати. Етап центрифугування можна пропустити, ми його виконаємо самі. Якщо кров не прогріти в термостаті, а відразу помістити в холодильник, то в відцентрифугованій сироватці при інкубації випадають фібринові волокна і результати аналізів можуть бути невірними.

Б)

·                       забір біоматеріалу для ДНК-досліджень проводиться виключно одноразовим стерильним інструментарієм в одноразові пластикові контейнери, в умовах, що виключають контамінацію резидентною мікрофлорою;

·                       забір біоматеріалу повинен здійснюватись з урахуванням місця максимальної локалізації збудника та можливих шляхів його виділення;

·                       недостатня кількість матеріалу може визначити негативний результат дослідження, що не відповідає дійсності;

·                       на протязі 24 годин перед дослідженням, необхідно припинити будь-яку інтравагінальну або інтрауретральну терапію (спринцювання, аплікації, суппозіторії, інстілляції та ін.)

·                       не проводиться забір біоматеріалу під час менструації;

·                       забір біоматеріалу з уретри доцільно проводити через 2-3 год після останнього сечовипускання; при наявності великої кількості гнійних виділень - через 15-20 хв після сечовипускання; при відсутності виділень – необхідно провести масаж уретри зондом для взяття матеріалу.

·                       забір біоматеріалу на ДНК дослідження

o                                    на хламідіоз:

ü        у жінок з цервікального каналу та з уретри ( при цьому не варта торкатися зондом стінок піхви ),сеча;

ü         у чоловіків – уретра (3-4 см),сеча ( центрифугат);

o                                    на уреаплазму, мікоплазму:

ü        у жінок – уретра, піхва, цервікальний канал, сеча;

ü         у чоловіків – уретра, секрет простати, сперма, сеча (1-2 порції);

o                                    на гонорею:

ü             у жінок – цервікальний канал, уретра, бартолінієві залози, пряма кишка, сеча;

ü       у чоловіків – уретра, секрет простати, сперма, сеча (центрифугат);

o                                    на трихомоноз :

ü у жінок – уретра, піхва;

ü у чоловіків – уретра, секрет простати;

o                                    на папіломавірус – зона дисплазії шийки матки, уретра , сеча (1-3 порції), пряма кишка;

o                                    на герпес (урогенітальний, 2тип) – уретра , цервікальний канал, локальні зміни слизової піхви, уретри, навколоанальної зони, сеча;

o                                    на герпес (1тип) – кров (для ДНК – з антикоагулянтом (ні в якому разі не використовувати гепарін), спиномозкова рідина, слина, сльозна рідина,+ кров на ІФА- ig G, ig M;

o                                    на цитомегаловірус – кров ( для ДНК – з антикоагулянтом (цитратним або ЕДТА), спиномозкова рідина, слина, сльозна рідина, сеча, + кров на ІФА – igG, ig M;

o                                    на токсоплазмоз – кров на ІФА – igG, igM, біопсійний матеріал, рідко ( при наявності активного процесу) кров на ДНК-дослідження ( з антикоагулянтом);